Що мене засмучує?

Це хороша тема.... Ні це не хороша тема! Хотілося краще б поговорити про те, що мене радує і що робить мене щасливою. Так ні. Останній час мої батьки, я, мої друзі - однокласники, моя вчителька все більше засмучуються. Не знаєте чому? Ні ? Хочете почути? Я бачу що хочете. Мабуть тільки Ви і хочете мене, зараз, почути!..

Моя школа... Чернігівська загальноосвітня школа-інтернат. Це моє найкраще місце на землі але якийсь великий, далекий і не знайомий дядько або тітка, яким завжди не до нас,вирішили, що моя школа їм не потрібна, як не потрібний уже став,.... ну я не знаю.... отой пакет, який ще і цілий, і гарний. і міг би ще послужити людині, не потрібний, бо є кращі, новіші,а він уже зайвий,бо немає уже стільки продуктів, щоб у нього покласти. Покористувалися.... І досить ... і викинули на смітник....

Так і моя школа. Комусь здалася уже не потрібною... Покористувалися, майже 60 років, і досить...

Не має учнів! Вони є! І їх багато, які люблять цю школу, і хотіли б її відвідувати. Але великий дядько, чи то тітка, яких я не бачила, але їх боюся, заборонили прийом до школи! До моєї улюбленої школи уже не будуть приходити нові учні! Ось моя школа зараз....( фото) А ось , що з нею може бути через декілька років, це до речі мій дитячий садочок.... був.

Пройде не багато років і таке ж буде зі школою? З моєю школою ! Де я вчуся! Вчу уроки, граюся! Відпочиваю! Дружу! Де мені затишно і комфортно! Де є мої любимі вчителі і вихователі! Мої Друзі!

Але вони сильніші (фото).

Ви, гарні, красиві, добрі, милі люди, які тут на мене дивляться і які судять мій виступ передайте тому страшному дядечку привіт від дівчинки Віки і скажіть йому, що нас не можна залишати на потім і, що я мрію про одне: щоб на наступний рік.... я приїхала на цей конкурс і мій виступ називався "Що мене робить щасливою" або "Я дуже вдячна далекому і не знайомому дядечку".