Чернігівська загальноосвітня школа – інтернат була заснована в жовтні 1962 року.

Майже 17 років минуло після закінчення Другої Світової війни. Виросло ціле покоління. Інтернати створювались за  радянських  часів, як школи майбутнього,  як школи  "комунізму". В таких закладах діти перебували цілодобово.

Виховний процес повинен був сприяти духовному росту, фізичному загартуванню та отриманню  міцних  знань. Але нажаль за радянських часів школи-інтернати так і не стали школами майбутнього, вони перетворились у заклади соціальної допомоги сім’ям, які мали низькі доходи . Школою – інтернат з давніх–давен батьки лякали дітей: "Не будеш слухатись – здам тебе в інтернат". Але "інтернат" не такий страшний як, про те розповідають.

В минулому навчальному році у ми проводили в закладі "День відкритих дверей".

Запрошувались  керівники  району,  засобами масової інформації, батьки,                     

випускники, всі бажаючі. Школа прозвітувала про свою роботу.

Всі бажаючі мали можливість подивитись в яких умовах проживають і навчаються  діти – інтернату, так називаємо "соціально – незахищені". В школі є два комп’ютерних класи,  дві спортивних зали: легкоатлетичний та важкоатлетичний, обладнані роздягальні, стадіон.

В закладі працює бібліотека в якій діє три комп’ютери під’єднані до мережі Інтернет. В інтернаті діє безпровідникова мережа "ВайФай". Взагалі в закладі більше 50 комп’ютерів.

Кабінети  директора, заступників та основних спеціалістів  обладнані комп’ютерами, які під’єднані до мережі Інтернет .

 В школі працює психолог, соціальний педагог, є ставка логопеда і 0,5 ставки лікаря, працює медична сестра, юрист.

Заклад забезпечений на 100%  спеціалістами - предметниками.                .

За останні 5 – 7 років більше 2 мільйонів гривень затрачено на проведення капітальних і поточних ремонтів, а також здійснено придбання основних засобів:

Відремонтовано дахи (шатрові шиферні покрівлі), замінено вікна на металопластикові, проведено капітальний ремонт котельні  з заміною котлів, відремонтовано  парадний  вхід до школи, проведено капітальний ремонт водопроводу, каналізації, проведено ремонт шкільного спортивного залу. Замінено всі меблі в навчальному та сальному корпусах. В спальний корпус, їдальню, лазню та пральню подається гаряча проточна вода .

 В закладі працюють всі внутрішні туалети . Проведено капітальний ремонт туалетів у навчальному корпусі. Завдяки спонсорській допомозі керівництва   "Райфайзен Банк-Аваль" було здійснено капітальний ремонт у приміщенні шкільної лазні для вихованців закладу.  Майже у всіх приміщеннях прокладено лінолеум на підлогу. В їдальні відремонтовано зал для прийняття учнями їжі. І це повірте далеко не  весь перелік того, що зроблено в закладі.

За останні  5 років  адміністрацією закладу для  потреб  вихованців           придбано  мікроавтобус "Соболь",  легковий автомобіль "Ланос", прасувальний прес, 2 морозильні камери, дезинфекційна камера, більше 10 нових комп’ютерів, 4 принтери, 2 ксерокси, 3 ноутбуки, 2 цифрових фотоапарати, цифрова відеокамера, підсилювач з колонками. Все це сьогодні служить створенню належних умов навчання, виховання та  утримання вихованців у закладі.

В школі вихованці забезпечуються  чотири разовим гарячим харчуванням.  Діти споживають цілий рік свіжі овочі, фрукти, м’ясо, молоко, масло, сметану.    

Потрібно сказати, що в ці не легкі часи держава на утримання вихованців у закладі коштів не жалкує.

Так кошторис закладу на 2012 рік складає 6 585015 грн.  На перший погляд сума переконлива, але разом з тим тільки зарплата і нарахування на неї складає майже 3 500 000 грн. адже в закладі працює 87 працівників,  850000 грн.  на придбання палива, 400 000 грн. вода, водопостачання та електроенергія, 420000 грн. оздоровлення дітей –сиріт в літку, 1239000 грн. харчування. Якщо вдатися до цифр то станом на 01.09.2011р. вартість утримання одного вихованця в школі-інтернаті становила в місяць 4221 грн. В той же час, як утримання вихованця до сімейних форм виховання станом на  01.04.2012 р. з урахуванням зарплати батьків-вихователів складає 2 768 грн., але це без освітніх затрат. А тому пріоритет держави, що до сімейних форм  виховання зрозумілий – це значно дешевше ніж утримувати інтернатні заклади. Це при      наповнюваності    закладу   в 130 учнів, але якщо заклад заповнити на 240 учнів то утримання в інтернаті для держави стане економічно вигідніше ніж утримувати дітей у прийомних сім’ях чи під опікою.

Я прекрасно розумію, що діти народжуються у сім’ї і там повинні виховуватися. Але в житті бувають різні випадки. Наприклад: батьки навчаються, пізно закінчується робота, працюють вахтовим методом і декілька тижнів  відсутні  вдома, їдуть на заробітки в інше місто, за кордон, довготривало хворіють, отримують дуже низькі доходи, потрапляють у місця позбавлення волі.

У всих таких випадках школи – інтернати можуть надати допомогу сім’ї.  Але в  нашій державі існують ще і притулки  де дітей, що потрапили в складні життєві ситуації можна влаштувати, тобто "притулити", я не оговорився, а притулити тому, що в притулках  діти не навчаються  а короткочасово перебувають   до 6 місяців, після чого потрапляють в школи – інтернати або  в прийомні сім’ї чи під опіку, або ж їх забирають батьки.Туди потрапляють в основному діти батьки, яких позбавлені батьківських прав

Що до будинків сімейного типу, то там знаходяться від 8 – 10 дітей плюс власні діти та двоє батьків і того набирається до10 – 15 осіб – а це вже маленький інтернат. Ви тільки уявіть скільки часу потрібно, щоб закупити на таку кількість людей продуктів, а їх же ще потрібно приготувати 3 рази на день і прибрати. А коли ж  займатися перевіркою  уроків у дітей, їх розвитком, оздоровленням, піклуванням, де знайти любов і ласку яку "державні діти" так потребують. Ні перспективу такі заклади навряд чи матимуть. Доречі  в   "радянські " часи була вже спроба         створити такі заклади як  відомо вона не вдалася .  Якщо фінансування інтернату порівняти з РВО то на утримання 17 навчальних закладів де навчається станом на 01.09.2011 р. 1817 учнів держава затрачає 20311 965 грн. Вартість утримання одного учня в місяць у середньому складає 916 грн., що майже в 4,5 рази дешевше утримання учня в інтернатному закладі.

За  наповненістю учнями наша школа в районі з 18 навчальних закладів знаходиться на 5 місці. З 130 учнів школи-інтернату станом на  01.09.2011 рік  59 дітей це сироти і позбавлені опіки. З 59 осіб повних сиріт лише 2,   57 осіб це діти у яких є батьки, які не можуть виховувати своїх дітей, так як вони позбавлені батьківських прав.

На сьогодні до таких батьків застосовуються міри по виплаті дітям аліментів. Вихованцям  в яких є юридично підтверджений статус адміністрація закладу відкриває ощадні книжки і туди надходять кошти від аліментів, перераховуються пенсії по втраті годувальника. За час навчання на     ощадних книжках накопичуються суми від 5000 грн. до 20000 грн., що дає можливість таким дітям зробити перші кроки в самостійному житті. Багато закладом зараз робиться для вирішення питання майнових та пайових прав вихованців на землю та нерухоме майно.

Чернігівська загальноосвітня школа-інтернат це такий же загальноосвітній заклад, як і решта 17 шкіл у районі і мені дуже прикро коли трапляються такі випадки, що батькам, які привели до школи-інтернату дітей на навчання на запитання чому в інтернат – відповідають, що тут програма легка – це не так програма у нас така ж сама, як у всіх навчальних закладах масових шкіл.

Ми декілька років працюємо і маємо природничий профіль навчання, акцент робиться на поглиблене вивчення таких наук, як біологія та фізика.

В школі діють гуртки: вироби з деревини, стрілковий, ЮІР, ЮДПД, "Кухарочка", ляльковий, заняття  вокальної групи, образотворчого мистецтва, комп’ютерний, драматичний, фотостудія, англійської мови, рівний-рівному. Діють секції волейболу, баскетболу, акробатики, заняття в атлетичному залі.

Все це служить для фізичного і розумового розвитку дітей, формує трудові навики. В школі діє система самообслуговування учні здійснюють вологе прибирання, дрібний ремонт одягу, працюють на пришкільних ділянках. Кожного року висаджуємо більше як 70 дерев, але нажаль не всі вони приймаються і ростуть. В школі є три паркові зони вздовж  вулиць Леніна та Шкільної, а також у районі стадіону, які учні систематично обробляють та доглядають, що служить формуванню в них трудових навиків, прививає любов до праці.

Робочий день в учнів, що навчаються в закладі розпочинається о 7,00 ранку   учні  заправляють ліжка, роблять зарядку, накривають сніданок на столи в їдальні і далі йде підготовка до занять. З 8.30 до 14.10 учні навчаються. Після 3-го уроку ІІ сніданок де учням дають соки, свіжі фрукти та кондитерські вироби.

З  14.00 до 15.00 обід

З 15.00 до 16.00 спортивна година, учні працюють, займаються спортом.

З 16.00 до 19.00 самопідготовка, вихованці під керівництвом вихователів виконують домашні  завдання. Під час самопідготовки працюють учні-консультанти, які допомагають дітям, що мають труднощі у виконанні домашніх завдань.

З 18.30 до 19.00  вечеря.

З 19.00 для учнів які   виконали  домашнє завдання проводяться гуртки, секції, факультативи працюють студії. Багато дітей школи-інтернату відвідують спортивні секції за межами школи-інтернату в ДЮСШ де мають вагомі  результати:   Кількість вихованців, що відвідують Чернігівську ДЮСШ складає 19 чоловік. В основному наші учні займаються вільною боротьбою і футболом.

За 2011-2012 рік є певні результати. В листопаді 2011 року на Всеукраїнському турнірі з вільної боротьби, який відбувся в смт. Веселе, вихованці нашого закладу зайняли призові місця: Романчич Ю. – І місце, а Романчич В. – ІІІ місце.

В м. Токмак на Всеукраїнському турнірі з вільної боротьби, присвяченого пом’яті  Героя Радянського Союзу П.І. Матюха, учень 10 класу Бабенко В. зайняв ІІІ місце.

На чемпіонаті з вільної боротьби, який відбувся в м. Токмак, Бабенко В. – зайняв ІІІ місце.

На першості області з вільної боротьби, яке проходило в м. Василівка під гаслом "Хто ти майбутній олімпієць" Куковинець Я. – зайняв  І місце. Тренером цих вихованців є Макаренко С.Я.

Команда хлопців, що відвідують секцію з футболу, на районній першості з футболу посіли V місце серед 10 команд. Команда хлопців з міні футболу в спортивних  змаганнях зайняли І місце в районі.

Є й такі вихованці, що відвідують музичну школу грають на бандурі: Лисечко Єрмак,  (5 клас),  Крижка Вікторія (5 клас).

Одинадцять кубків та більше, як 50 грамот зберігаються у закладі, які зібрали за останні 3 роки, що свідчить про вагомі досягнення наших вихованців. На сьогодні за цілодобове перебування учня в закладі справляється батьківська плата, що складає 20% від прибутку на одного члена сім’ї в місяць. Так наприклад: якщо батько з матірью заробляють в місяць 4000 грн. і мають 2-х дітей то прибуток на одного члена сім’ї складає 1000 грн. Тоді батьківська плата буде 200 грн. у місяць реально вона буде меншою так, як учні не всі дні харчуються (вихідні дні, канікули). Учні забезпечуються 4-х разовим гарячим харчуванням, одягом, канцтоварами, безкоштовними підручниками. Крім того слід зазначити, що в нашому закладі ніяких коштів з батьків ми не збираємо. Наш заклад знаходиться на бюджеті обласної ради і поки, що коштів вистачає. Батьки учнів, що отримують допомогу як малозабезпечені, одинокі батьки та матері взагалі звільняються від батьківської плати.

Діти що приживають у родині звільняються від батьківської плати на 20%.

Діти, що не забезпечуються харчуванням теж навчаються безкоштовно.

Кожного року вихованці закладу 2 місяці відпочивають на березі Азовського моря в літку. За останні 3 роки по два рази на рік відпочивали в АР Крим с. Кацівелі. В минулому  навчальному році учні нашого закладу   тиждень відпочивали в гірських Карпатах на гірсько-лижному курорті "Буковель".

Наші  шкільні туристи під керівництвом Віталія Вікторовича Делегіозова, який має   посвідку       турорганізатора,  неодноразово здійснювали  подорожі по місцевому краю. Обід біля вогнища, красиві краєвиди,    цікаві  розповіді захоплюють вихованців  які охоче беруть участь у таких  подорожах.

Сьогодні в нашій державі дуже люблять подекуди поговорити і наголошувати про пріоритети держави щодо сімейних форм  виховання, як це добре в прийомній сім’ї.

Що ж однозначно я – теж за сімейні форми  виховання, але в першу чергу треба підтримувати молоді сім’ї не дати їм розпастися. А ми чомусь в нашій державі починаємо допомагати сім’ї після того як батьків позбавлять батьківських прав. Нові батьки будуть "кращими"? Слід зауважити, що починаючи з 2007 року в закладі до сімейних форм  виховання  було направлено  та взято під опіку 17 учнів.

Жодного учня громадянами України за останні 5 років не усиновлено, зате  іноземними громадянами вже усиновлено і забрано за кордон 14 дітей з числа позбавлених опіки.

З однієї сторони держава надає колосальні кошти  сім’ї, прийомним батькам, опікунам, стимулює народжуваність, а з іншої вже народжених здорових дітей віддаємо за кордон – де логіка?

З багатьма нашими вихованцями що всиновили за кордон я особисто і учні нашої школи підтримують через Інтернет зв’язок. Більшість з таких дітей за кордоном відвідують школу, вивчили або майже вивчили мову тієї держави куди прибули. В нашому закладі декілька років факультативно вивчається англійська мова не тільки для тих хто хоче поїхати за кордон, а і для всіх бажаючих. З 2013 року в закладі буде вивчатися дві іноземні мови плюс російська.

Демографічна ситуація сьогодні в нашій країні дуже складна. Кажуть що не народжують діти тих дітей що не народились після  Другої Світової війни. Як на мою думку то це не основна причина. Основна причина   криється у відсутності роботи – робочих місць на селі. Робота на селі носить сезонний характер.

Інфраструктура,  яка    існувала  при радянській владі, я маю на увазі  колгоспи-знищена, а з нею знищені і робочі місця які там були створені.

На сьогодні по даним статистики на селі проживають 28% населення, тоді як  у розвинених країнах вона сягає 5 – 7%.

Автоматизація  і механізація  на селі рано чи пізно призведе до ще більшого  вилучення  людей. Молодь вже зараз їде до міста бо в селі немає роботи. Кажуть школа збереже село, мені здається це не так, село збережуть   лише  робочі місця, які там можуть створюватись, надання житла молодим сім’ям, але в     найближчий  час відшукати кошти на це, я думаю, буде дуже складно.

Рано чи пізно закривати малонаповненні  школи -  прийдеться, але    це як завірив нас наш президент В.Ф. Янукович почнеться лише  тоді коли буде організовано підвіз учнів до більш крупних шкіл. В цей час я думаю школи – інтернати теж знадобляться.                       .

А взагалі  долю нашого навчального закладу в першу чергу вирішують батьки та їх діти. Приведуть батьки учнів до школи – інтернату, заклад буде жити. Тож я думаю, що нашому педагогічному  колективу  слід добре подумати про якість надання педагогічних послуг  адже від цього залежить буде жити заклад  освіти в  майбутньому чи ні.

Директор Чернігівської загальноосвітньої школи-інтернату О.П.Бехтер