Четвер, 28.03.2024, 21:26
Вітаю Вас Гость | RSS

КЗ "Чернігівська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ст." ЗОР

Меню сайту
Інфостільниця
Працівник відділу кримінальної міліції у справах дітей,
який закріплений за нашим навчальним закладом:
Авраменко Микола Анатолійович
тел. (066) 166 83 46,
роб. тел. (06140)9-18-21
    Адреса:
  • смт. Чернігівка, вул. Дзержинського, 2а
  • Електронна адреса ВКМСД ГУМВС Запорізької області:
  • okmddnzp@rambler.ru
  • Електронна адреса УКМСД МВС України:
  • ditypolice@mns.gov.ua
Адреса районної служби у справах дітей:
Начальник відділу:
Веремій Л.С.
  • Леніна, б.401,
  • тел.(06140)9-15-56
Адреса центру соціальної служби для сім'ї дітей та молоді:
Начальник відділу:
Щепенко І.С.
  • Леніна, б.434,
  • тел.(06140)9-14-39
  • тел.(06140)9-12-13
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2015 » Травень » 27 » Чи мають право на існування інтернатні заклади?
10:24
Чи мають право на існування інтернатні заклади?

Сьогодні багато пишуть, говорять, показують по телебаченню і тим самим пропагують ідею виховання у сімейному середовищі. Для перетворення України в розвинену Європейську державу важливо, аби вона була націлена на зміцнення сім’ї. Від цього також залежить чи буде життя в Україні кращим.

Важко з цим сперечатись. Сім’я  - це осередок суспільства, його основна складова частина, в якій народжуються і виховуються діти. Але ж буває так, що виховуються діти лише мамами, в силу тих, чи інших обставин. Молоді сім’ї не мають свого житла, роботи. Не всі люди сильні, інколи вони опускаються і починають від безвихідної ситуації вживати алкоголь, чи їдуть за кордон в пошуках кращої долі. Малолітні діти залишаються під наглядом бабусь, дідусів, інших родичів, які не завжди добре дбають про них, от так і потрапляють діти в поле зору соціальних служб, які позбавляють батьків батьківських прав через суди і далі таким діткам одна дорога, або в інтернатний заклад, або до сімейних форм виховання. Позбавляють батьківських прав тих, як правило, хто не займається вихованням своїх власних дітей, не піклується про них. Більшість  опонентів інтернатних закладів говорять про пріоритети сімейних форм виховання і це правильно.  Коли ми говоримо про влаштування дітей до сімейних форм виховання, а саме прийомна сім’я, чи будинок сімейного типу, то туди можуть бути направлені лише діти - сироти та діти, позбавлені батьківського піклування і то не всі. Не можуть бути передані до сімейних форм виховання:

  1. Діти відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав.
  2. Діти батьки, яких позбавлені волі, або знаходяться під арештом.
  3. Діти батьки, яких безвісти відсутні і це встановлено судом.
  4. Діти батьки, яких знаходяться на довготривалому лікуванні.
  5. Якщо діти не бажають.

Такі діти і залишаються в інтернат них закладах.

Держава  розпочинаючи з 2007 року прикладає енергійні зусилля для направлення дітей до сімейних форм виховання. Так, у 2007 році в інтернатних закладах області нараховувалось 1685 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки. В 2014 році таких дітей нараховується в інтернатних закладах 487 осіб, майже в чотири рази така кількість зменшилась. Залишились в інтернатних закладах діти, в яких є батьки   ті, які повернулись назад до інтернатних закладів після того, як їх взяли до сімейних форм виховання. До речі, лише в минулому році 89 дітей – були взяті до сімейних форм виховання, а 43 повернуто назад до інтернатних закладів області. В такому випадку ще більше травмується психіка дитини.   Є й такі діти, яких не беруть до сімейних форм, це насамперед діти у яких є дорослі брати і сестри, діти з відхиленнями у поведінці і  психіці,  які не виявили бажання, яким краще жити і навчатися в школі-інтернаті. Якщо ж порівнювати сьогодні сімейні форми виховання і інтернатні заклади то слід сказати, що є дуже багато спільного є прекрасні будинки сімейного типу і сім’ї, які виховують дітей, є і інтернатні заклади де люди живуть цим. До речі поїдьте, хто не вірить, до шкіл-інтернатів: «Дивосвіт», що в Великобілозерському районі,   «Орієнтир», «Січовий колегіум», військовий ліцей «Захисник», ”Хортицький  навчально-реабілітаційний центр”, що знаходяться в м. Запоріжжі, школи-інтернат «Паросток» в смт. Новомиколаївка, школи-інтернат в м. Гуляйполе та м. Бердянськ і повірте цей список можна продовжити. Я не одноразово бував у цих закладах і знаю, що там створені комфортні умови  для дітей.

В 2007 році в інтернатних закладах області нараховувалось 6633 вихованців, а в 2014 році 6485 дітей, як бачите кількість вихованців у закладах інтернатного типу майже не зменшилась. Напевно, що ці заклади потрібні суспільству.

Спільним напевно є і те, що і там, і там дітки виховуються за гроші. За одного вихованця, що переданий до сімейних форм виховання держава платить за утримання і заробітну плату батькам-вихователям 2700 грн. на місяць за одну дитину. Вчитель, що має вищу категорію і пропрацював у школі мінімум 8 років отримує заробітну плату в розмірі 1806 грн. і працює, як правило з 20 і більше вихованцями. Молодий спеціаліст отримує 1474 грн. Батьки-вихователі у вихованні прийомних дітей  опираються на свій власний досвід виховання, а також проходять 2-х тижневі курси. В інтернатних закладах навчанням і вихованням займаються люди, які мають професійну педагогічну освіту, пройшли курсову підготовку та проатестовані. Я, взагалі за те, щоб кожен займався своєю справою: вчитель вчить і виховує, будівельник будує, лікар лікує, а якщо навпаки то нічого з цього хорошого не вийде. Діти, що знаходяться в школі-інтернаті не витрачають дорогоцінний час на дорогу із дому до школи і назад, а це в середньому майже година. Якщо говорити про тих дітей , які проживають в сусідньому селі, то їм не так і легко. Таких дітей піднімають о 6 ранку, треба поснідати, одягнутись, дійти до автобусної зупинки і там частенько чекати, потім хвилин 20-30  їхати до школи, а в школі чекати початку уроків, після уроків, десь годині 15.00, а буває і пізніше везуть назад цих дітей, і знову повернувшись  додому повечеряти, відпочити, а коли ж учити уроки. Дитина приїздить додому ”виморена”, вона хоче спати. А як же з гуртками, факультативами, спортивними секціями,  музичною школою. Ці діти не можуть практично їх відвідувати.

В той час, коли вихованці живуть в інтернатному закладі, це все поруч в одному селищі. Я, далеко не впевнений, що в кожній родині діти харчуються чотири рази на день.   В інтернатних закладах це обов’язково: овочі, фрукти, м’ясо, вершкове масло, молоко. Взагалі харчування знаходяться під жорстким контролем з боку медичних працівників закладу, адміністрації та районної СЕС, стан харчування вихованців також періодично перевіряється органами прокуратури та фінансової інспекції. Всіх учнів, які живуть від школи далі 3км. підвозять до школи шкільним автобусом, а от тих хто живе на межі, але не більше 3-х км.  ходять до школи пішки, кожного дня майже 6 км. А як  же з харчуванням особливо у тих, кого підвозять з інших сіл. Початкові класи, діти сироти  і позбавлені опіки та малозабезпечені харчуються по 5,5 грн. в день, які фінансує держава, як же вдається ще примудритись і два рази нагодувати учнів. А проблема вирішується просто. З дому кожен учень приносить овочі та олію в певній кількості за рішенням ради закладу. В інтернатних закладах по відношенню до продуктів харчування здійснюється жорсткий контроль, на всі продути, що привозиться на склад є сертифікати якості та свідоцтва відповідності. В нашому закладі вартість 4 разового харчування вихованця складає ≈ 48 грн. в день, без вартості енергоносіїв та зарплати працівників закладу. Хто і як контролює харчування вихованців відданих до сімейних форм виховання – ніхто, крім самих батьків – вихователів. Харчування дітей у школах – інтернатах це пріоритетний напрямок і депутати обласної ради приймаючи бюджет, грошей на це ніколи не  жаліли, за що їм окреме, велике спасибі від імені всіх вихованців, що  знаходяться в таких закладах. Більшість опонентів інтернатних закладів називають ці заклади одним словом ”інтернат” уособлюючи в цьому щось страшне і непоправиме. Інтернатні заклади це  школи, це навчально-виховні заклади, які надають не тільки освітньо-виховні послуги, а ще і  прихисток для багатьох нужденних дітей. Ці заклади майже 60 років існують у нашій країні і до речі стабільно працюють. Сьогодні опоненти інтернатних закладів стверджують, що вихованці в цих закладах, як правило перебувають у певній ізоляції, не мають достатнього контролю над власним життям. Я, вважаю, що це не так. Так можуть говорити тільки люди, які не знають про, що говорять, або вихоплюють окремі факти, що не є загальною характеристикою системи інтернатних закладів.  Вихованці нашого закладу на 90%  мають батьків з якими спілкуються у вихідні, святкові та канікулярні дні. Вихованці їздять додому, а хто проживає  недалеко від закладу ходять пішки.

За останні два роки учні нашої школи декілька разів побували  на екскурсіях:  біля Запорізького дуба, на острові ”Хортиця”,  заповідника ”Кам’яні могили”, що в Мелітопольському районі, в Карпатах, санаторії ”Буковель”. Кожного літа діти – сироти нашого закладу, за власним бажанням два місяці можуть відпочивати  на березі Азовського моря в дитячому оздоровчому таборі. В цьому році відпочивали в дитячому оздоровчому таборі ”Молода гвардія” м. Бердянськ. Зрозуміло, що далеко не кожна сім’я може придбати путівку на три зміни.

Наш заклад регулярно відвідують дитячі та юнацькі волонтерські громадські організації з м. Бердянськ ”Емануїл”, з м. Запоріжжя ”Сімха”.  У нас добрі стосунки з Чернігівським козачим полком отаман Мамич С.І. В нашому закладі неодноразово були керівники району Романчик О.П., Сапальов В.В., Лісняк О.Ф., голова обласної ради Межейко В.І., заступник голови обласної ради Абдурахманова С.П.

Наша школа гостинно проводить день відкритих дверей, де всі бажаючі можуть познайомитися з тим, як живуть і навчаються вихованці.  Дитяча, юнацька, козача організація ”Гарт” працює в нашій школі і ввесь час  поновлюється вихованцями. В цьому році до лав козачат ми прийняли наших учнів у м. Запоріжжя біля славетного Запорізького дуба і  сам верховний отаман Запорізького козачого війська Заболотний П.І. посвячував їх у козачата. Крім того, вихованці нашого закладу регулярно беруть участь у спортивних змаганнях разом з учнями інших шкіл району, де посідають призові місця. Учні нашої школи показують добрі результати у Всеукраїнських олімпіадах з навчальних дисциплін. У 2014 -2015 навчальному році у обласній олімпіаді з біології учениця 10 класу Рябчук І., учень 8 класу Нестеренко А. зайняли ІІ місце, учениця 11 класу Гуска Д. зайняв ІІІ місце вчитель Клименко Т.В., у обласній олімпіаді з географії учень 9 класу Закожурников Є. зайняв ІІ місце,  учень 8 класу  Нестеренко та учениця 11 класу  Рябчук І. зайняли ІІІ місце, вчитель Євенко П.П.       У минулому навчальному році учениця нашої школи Жорова Надія за відмінні успіхи у навчанні отримала золоту медаль і зараз навчаеться в Київському будівельному універсітеті. Працюють з дітьми психолог, соціальний педагог, логопед, лікар, музичний керівник, вчителі - предметники і повірте це дає свої плоди. В школі обладнано 2 комп’ютерні класи, діє система Інтернет без провідного зв’язку Wi-Fi. Є проточна гаряча і холодна  вода в спальному корпусі, їдальні, в кабінетах хімії-біології, фізики, шкільних майстернях. Школа має 3 га землі на яких вирощують квіти, росте близько 300 дерев, які посаджені руками учнів. Є спортивні майданчики, баскетбольне, волейбольне, футбольне і гандбольне поле. Все це працює і створено для дітей, для розвитку їх повноцінних інтересів. З цього навчального року на базі школи-інтернату діє осередок обласної дитячо-юнацької спортивної школи «Український Рукопаш Спас» де тренером працює молодий здібний вчитель фізичної культури Пащук Сергій Віталійович.

Опоненти шкіл-інтернатів часто говорять, що діти в інтернатних закладах мають слабке здоров’я, відстають у розвитку, не пристосовані до життя. Але тут  слід пам’ятати, що інтернатні заклади області мають практично всі спеціалізації. Так, наш заклад з минулого року розпочав набір до школи дітей з вадами опорно-рухового апарату та вадами зору – помітьте це не інваліди, а діти з відхиленнями, які підлягають корекції розвитку і при  правильній постановці навчально-лікувального  процесу вони 100% будуть повноцінними громадянами. А ще є заклади  де навчаються сліпі діти, глухі та слабочуючі, діти  які мають вади мови, діти з захворюванням серцево судиної системи, затухаючими формами туберкульозу,  з затримкою психічного розвитку, вадами розумового розвитку. В одиночку  в сім’ї  важко подолати такі недуги, та такі діти і направлені до  інтернатних закладів. Хто ж більше всього  сьогодні критикує інтернатні заклади, бажає бути каталізатором викорінення інституційного  догляду. Колишні вихованці закладів, їх батьки, педагоги –ні більше всіх мають «злобу» всякого роду фонди, компанії, проекти, які і близько не стоять біля дітей. Приїдуть цукеркою поманять, пофотографують, назбирають компромату, особливо у дітей з вадами розвитку, а далі суцільне критиканство. Системної роботи з дітьми у цих організацій немає.  В чому ж причина і чому така «злоба» на інтернатні заклади, а причина банальна – гроші. На існування системи інтернатних закладів в Україні щороку витрачаються значні кошти – 5,7 мільярдів гривень. Дуже ж хочеться витратити  ці кошти.     Ще однією вагомою альтернативою системі інтернатних закладів є інклюзивне навчання.  Навчання, коли в загальноосвітньому класі разом будуть навчатися діти інваліди, з вадами зору, слуху, олігофрени, діти з затримкою психічного розвитку, з порушенням психіки. Безумовно, найбільше  вагомим у цьому  є можливість навчати дитину з особливими освітніми потребами за місцем проживання, перебування її у сім’ї, адаптація до здорового колективу, спілкуватися з однолітками. Однак не все так гладко, діти з особливими потребами не зможуть водночас отримати достатньо реабілітаційних, корекційних та інших спеціальних послуг. Так, як, по перше все  це важко ув’язати з загальноосвітнім навчальним процесом, по друге на даний час відсутні в достатній кількості спеціалісти з достатнім рівнем спеціальної підготовки, відсутня в масових школах відповідна матеріально-технічна база. По третє батьки дітей з обмеженими можливостями можуть помічати неприйняття дітей здоровими однокласниками та їх батьками. І тут не все так просто, як здається на перший погляд. Я не хочу сказати, що інтернатні заклади це дуже  добре. Є свої проблеми, труднощі, не вирішені питання. Взагалі ці заклади можна закрити одним простим вольовим рішенням. Але чи буде це правильно, навіщо руйнувати те, що багато років працює і дає свої певні плоди. І хочеться щоб у наших «державних мужів» вистачило мудрості прийняти правильне рішення.     

 

 

Директор КЗ «Чернігівська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів» ЗОР Бехтер О.П.

Переглядів: 605 | Додав: Cherint | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Онлайн
Вхід на сайт

Пошук
Календар
«  Травень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Календар України

Чернігівська загальноосвітня школа-інтернат © 2024